Український ринок металобрухту опинився під серйозним тиском. Вивезення брухту за кордон, яке останнім часом активно зростає, не просто зменшує обсяги доступної сировини — воно фактично підриває стабільність усієї металургійної галузі. Металлолом є стратегічним ресурсом, без якого неможливо забезпечити сталу роботу заводів, виробництво сталі та розвиток внутрішнього ринку.

Дефіцит брухту — головний виклик галузі
Проблема дефіциту металобрухту стала особливо відчутною після втрати частини територій, де здійснювався його активний збір. До цього додається нестача техніки, персоналу та зростання витрат на логістику. Металургійні комбінати вже не можуть компенсувати дефіцит за рахунок чавуну, адже через подорожчання вугілля це стало економічно невигідно.
На тлі глобальної декарбонізації саме лом стає ключовою сировиною для виробництва сталі екологічним електродуговим способом. Тому збереження внутрішніх запасів брухту — це не лише економічне, а й стратегічне питання.
Чому потрібна заборона експорту
Багато хто вважає, що заборона експорту — це «неринковий» крок. Однак сучасна світова практика показує інше: більшість країн, зокрема держави ЄС, активно застосовують протекціонізм, щоб утримати цінні ресурси всередині країни. Україна також має право захищати свої економічні інтереси.
Введення мит або квот не дає очікуваного ефекту: такі заходи лише ускладнюють адміністрування та створюють ризики корупції. Натомість повна заборона експорту металобрухту — реальний інструмент, який може швидко стабілізувати ситуацію на внутрішньому ринку.
Кожна тонна брухту, що залишає межі України, — це не просто втрата металу. Це втрата робочих місць, податкових надходжень і валютної виручки. За підрахунками експертів, експорт однієї тонни металобрухту позбавляє державу у п’ять разів більшого прибутку, ніж продаж готової металопродукції.
Сьогодні, коли ціни на металолом зростають, а конкуренція за ресурси лише посилюється, зволікання може мати критичні наслідки. Україна повинна діяти на випередження — ухвалити тимчасову, але дієву заборону експорту, аби стабілізувати внутрішній ринок і забезпечити металургійні підприємства необхідною сировиною.
Це рішення може бути непопулярним, проте воно єдино правильне з економічної точки зору. Збереження металобрухту всередині країни — це інвестиція у власну промисловість, робочі місця та стабільність економіки.


