Стилі мовлення – Які існують стилі мовлення?

Мовний стиль — це специфічний спосіб вираження і побудови висловлювання. При правильному використанні він дозволяє створювати зв’язний контент, адаптований до цільової групи, ситуації, теми та завдання, яке він має виконати. Дізнайтеся, як забезпечити стилістичну гармонію у своїх висловлюваннях. Ознайомтеся зі стилями мовлення та перевірте, чи варто мати свій?

Що таке мовний стиль?

Мовним стилем прийнято вважати набір стилістичних засобів, поєднаних із специфічною формою вираження, характерною для певного автора, регіону, епохи, літературного жанру чи функції.

Зв’язність тексту досягається шляхом правильного підбору окремих елементів, наприклад:

• синтаксис (побудова речень – простих і навіть складних);
• словниковий запас (вибір слів, наприклад, термінологічних, модних чи розмовних);
• засоби словотворення (наприклад, зменшувальні, згущення, зіставлення);
• флективні засоби (наприклад, архаїзми, неологізми) і фонетичні засоби (наприклад, ономатопея, алітерація, рими).

Особливого стилістичного оформлення йому надає стиль висловлювання, тобто певна структура. Це дозволяє йому виконувати певні, часто дуже специфічні функції.

Вибір мовного стилю та пов’язана з цим потреба в належній організації тексту є результатом певних факторів, таких як:

• ситуація , в якій опинився автор;
• тема виступу ;
• цільова група (адресат);
• мета спілкування ;
• специфічні уподобання автора (почуття естетики, мовна чутливість);
• мода (мовна характеристика певного періоду/епохи).

Які існують види стилів мови?

Ви вже знаєте, що стилі мови характеризуються певною формою, яка виконує певні функції та досягає цільової групи чи адресата. Дізнайтеся про найважливіші з них прямо зараз.

Розмовний стиль

Безсумнівно, найпопулярніший і найчастіше використовуваний. Використовується для повсякденного спілкування з іншими людьми.

Переважна більшість усних виступів складається в розмовному стилі (винятком можуть бути, наприклад, виступи в суді). Крім того, він використовується в багатьох письмових жанрах: листах, щоденниках, електронних листах, а також часто в блогах . Ми вчимося цьому природним шляхом, тому що стикаємося з ним з перших днів життя (ну, скоріше, з того моменту, як починаємо щось розуміти ).

Словниковий запас, який використовується в цьому стилі, можна розділити на:

• емоційно нейтральний (стосується всього навколо);
• експресивні слова (наприклад, жартівливі або загальні вислови та вульгаризми).

У розмовному стилі дозволяється вживати:

• фразеологічні звороти (наприклад: у мене руки опускаються, я вже втомився від цього);
• повтори (приклад: скрізь тільки зелень та зелень, весна — пора шаленої зелені);
• речення неузгоджені з правилами, ускладнені або навіть т. зв анаколут – спотворені, дефектні структури (наприклад, спочатку помер собака, а потім її господар);
• еліпси – пропуск очевидних речей у реченні (приклад: я слухаю рок-музику, а мій чоловік слухає класичну музику).

Офіційний стиль

Використовується в офіційних соціальних контактах.

Це стиль висловлювання, характерний для різних установ або людей, які їх представляють. Це другий за популярністю стиль, відразу після розмовного.

Можна виділити два підвиди офіційного стилю:

• службові – службові листи (службові листи, договори, протоколи, нагадування, скарги, заяви, автобіографії тощо);
• правові – нормативні акти (конституція, закони, постанови, інструкції, укази тощо).

Ці форми вираження характеризуються насамперед:

• стандартність :
  • структура шаблону (часто форми та додатки),
  • схематичне виділення слів,
  • використання фраз (наприклад, «шановний пан», «з повагою»)
  • допустимі запозичення (росіянізми, напр., «на сьогодні», германізми, напр., «володіти»);
• точність :
  • чіткі умови,
  • лаконічні повідомлення,
  • відсутність або значно обмежена кількість епітетів,
  • уникнення експресивності та образності,
  • поділ на пункти, пункти, пункти;
• директивність :
  • замовлення,
  • заборони,
  • дозволи;
• безособовий характер висловлювання :
  • використовуючи безособові форми дієслова (наприклад, “повідомлено”, “зроблено”, “запитано”),
  • дії, виражені дієсловами в 3-й особі однини (наприклад, суд залишає в силі рішення про…),
  • одержувач часто згадується займенником «хто» (наприклад, Хто підлягає ув’язненню…).

У заголовку та підписі текстів ставляться штампи, що надає їм офіційної авторитетності.

Інформаційно-публіцистичний стиль

Інформаційний стиль характерний для жанрів преси не дуже великого обсягу (наприклад, спалах, прес-реліз, звіт, анонс, інтерв’ю).

Їхнє завдання – надавати інформацію про конкретні події. Інформаційний стиль відрізняється використанням тільки перевіреної інформації , яка повинна бути викладена стисло і в той же час докладно. Автор повинен сказати:

• безособово;
• неупереджено;
• стандартний;
• не дуже виразний.

У публіцистичному стилі допускається використання більш довгих форм, наприклад: колонка, стаття, нарис, репортаж . Тут, окрім інформації, важливі інтерпретація, оцінка та коментар. Автор може висловлювати свою думку і намагатися вплинути на аудиторію. Допустимо:

• використання різноманітних мовних засобів;
• поєднання розмовного та наукового, і навіть художнього стилів;
• виразність;
• вживання слів з емоційним підтекстом.

Науковий стиль

Це стиль, характерний для текстів, що висвітлюють наукову діяльність та її результати.

Через різноманіття предметів і методологій характерною рисою цього стилю є його неоднорідність . Найпопулярнішими науковими текстами є: статті (сформульована теза -> аргумент), дисертації (обговорення конкретного питання з урахуванням певної точки зору) і статті (спочатку написані, а потім представлені).

Розрізняють два підвиди наукового стилю:

• теоретично-науковий – спілкування між фахівцями характеризується:
  • велика кількість спеціалізованих слів, наукових термінів,
  • переважання багатоскладних речень,
  • об’єктивні припущення часто вимагають використання безособових речень;
  • відсутність виразних елементів,
  • фрази, що вказують на дистанцію автора або відсутність певності (наприклад, можна припустити…);
• науково-популярне – спілкування спеціалістів з неспеціалістами, що характеризується:
  • інформація, надана мовою, зрозумілою для ненаукової аудиторії,
  • використовуючи вирази, характерні для публіцистичних чи навіть художніх текстів,
  • використання метафор, порівнянь, описів (полегшує розуміння проблеми).

Художній стиль

Характеристика художньої творчості (література, поезія). Основна особливість стилю — повна свобода щодо структури та використаної лексики.

Автори можуть не лише використовувати різноманітні стилістичні засоби та багату, образотворчу лексику, але й мають можливість створювати абсолютно нові слова чи сполучення.

Дозволено:

• мовні помилки ;
• мовні стилізації (наприклад, архаїзми, просторіччя, сциентизації);
• слова, що належать до інших мовних стилів .

Власний мовний стиль

Іноді стиль висловлювання дозволяє впізнати його автора. Зазвичай це передбачає використання певних фраз, стилістичних елементів або характерної конструкції речень. Ці методи характерні насамперед для літературних жанрів (наприклад, поезії), а також для есеїстики та колонок.

Така можливість ідентифікації автора за текстовими зразками є безсумнівною перевагою у випадку художнього твору. За його межами використання власного стилю зазвичай дуже обмежене . Створення різноманітного контенту (особливо на замовлення конкретного клієнта) вимагає дотримання жорстких вимог (наприклад, SEO) для досягнення конкретних цілей. У такій ситуації пріоритетом є ефектність тексту, а не індивідуальний мовний стиль автора .

Стилістична гармонія – як уникнути стилістичних помилок?

Якщо перед вами стоїть завдання створити текст у певному мовному стилі, необхідно не лише знати, чим він характеризується, а й дотримуватись правил стилістичної гармонії. Завдяки цьому текст є зв’язним, одноманітним і витриманим у певному стилі, що підвищує шанси на належне сприйняття .

Якщо ви хочете уникнути помилок, які можуть призвести до збою спілкування, ви повинні пам’ятати три правила:

1. адаптувати стиль вжитих слів до висловлювання (наприклад, в інформаційно-публіцистичному стилі слід уникати нагромадження експресивних розмовних слів – евфемізмів, скоромовок, експресивізмів, вульгаризмів);
2. дотримуватися певного стилю в реченні, НЕ ЗМІШУВАТИ чужі слова (наприклад, використання офіційного стилю в прямих контактах може бути незрозумілим);
3. використовуйте мовні стилізації лише тоді, коли вони виправдані (наприклад, мета використання архаїзмів – відчути стиль певної епохи, інакше введення застарілих слів у повсякденну мову абсолютно непотрібне).

Резюме

• Мовний стиль – це різноманітні форми спілкування з характерною будовою, а часто й лексикою.
• В Українській мові до основних стилів висловлювання належать: розмовний, офіційний, інформаційно-публіцистичний, науковий і художній.
• Використання певних стилів мови вимагає ознайомлення з певними правилами.
• Послідовність і одноманітність стилю досягаються шляхом дотримання детальних інструкцій.
• Ці вказівки стосуються будови тексту, стилістичних засобів і лексики, а також дотримання принципів стилістичної гармонії.