admin Зміст
Як і в людській медицині, у ветеринарній практиці захворювання поділяють на основні групи тварин, в залежності від їх віку. Подібний підрозділ вважається відносним, проте є ряд захворювань, що діагностуються частіше у цуценят і молодих собак.
Деякі захворювання властиві для тварин старшої групи. Хвороби, що вражають маленьких цуценят, можуть бути інфекційного, паразитарного або ж незаразного типу.
Інфекційні захворювання цуценят
Хвороби цуценят інфекційного характеру, в себе включають ряд найбільш заразних захворювань — чума м’ясоїдних, парвовірусний ентерит, гепатит інфекційного характеру і трахеобронхіт. Найбільш чутливими до перерахованих вище хвороб вважаються конкретно цуценята. Це пов’язують з низьким імунним статусом і відсутністю своєчасних вакцинацій.
При народженні цуценята з першими дозами молозива (первородного молока) отримують нестандартні антитіла, що захищають новонароджених від найбільш небезпечних інфекцій. Тимчасовий імунітет зберігається максимум до 10 тижнів.
Тому перша вакцинація показана власне в цьому вік (8-10 тижнів). В іншому випадку, дитина буде абсолютно стерильний, а його організм не зможе повністю чинити опір можливої вірусної або бактеріальної інфекції.
При інфікуванні цуценя вірусною хворобою, відзначається збільшення показників температури тіла, млявість, дитина відмовляється від їжі. Спостерігаються диспепсичні розлади-пронос, виверження шлункового вмісту, виділення слизу з носових ходів і області очей.
Головне завдання власника — без зволікання звернутися до ветеринарної лікарні за допомогою і консультацією.
Розлад шлунку, що виявляється діареєю, а ще блювота – небезпечні стану для маленьких цуценят. У зв’язку з високим метаболізмом, організм втрачає рідину, приходить зневоднення. Прогноз при дегідратації обачний, а лікування більш довгий.
Самостійно інфекційні хвороби у цуценят проходять нечасто без складнощів. Тому важливо, щоб допомогу надавав майстер професіонал, здатний швидко відгукнутися на найменші зміни в стані тварини і надати допомогу.
Не менш небезпечною інфекцією, що вражає як дорослих, так і молодих собак, вважається чума м’ясоїдних. Це вірусна хвороба, що відрізняється запальними процесами катарального типу, гарячковими станами, розвитком запалення в області респіраторного тракту, ураженням легеневих структур аж до набряку.
Все залежить від форми інфекції, ураження розвивається в конкретній системі. Так, кишкова форма чуми м’ясоїдних, призводить до ураження всієї системи травлення, нервова – провокує розвиток значних порушень в роботі центральної нервової системи. Є також шкірна і змішана форми чуми.
Чи не щеплені цуценята, уражені чумкою, дуже часто гинуть, тим більше при розвитку нервової форми патології або ж змішаному перебігу.
Не менш рідкісною інфекцією, що вражає цуценят, вважається кокцидіоз. Дане захворювання провокується найпростішими мікроорганізмами. Ознаками ураження кокцидіозом цуценя, перш за все, є – розлад шлунку, поява прожилок крові в калових масах.
Все це супроводжується виверженням шлункового вмісту, млявістю, апатією, порушенням процесу засвоєння їжі, проблемами в процесі росту і розвитку. При кокцидіозі у цуценят зустрічається великий відсоток смертельних випадків. В результаті того, що симптоми кокцидіозу нагадують вірусну, бактеріальну або ж паразитарну хворобу, діагноз нечасто ставиться вірний.
Факторами, які надають виражений вплив на зараження цуценя кокцидіозом, вважаються:
- порушення харчування-харчування незбалансоване, відсутність необхідної кількості вітамінних і речовин на мінеральній основі, раптовий перехід з одного виду їжі на інший;
- стану стресу тварини-довга відсутність власника, переїзд на великі відстані, зміна місця проживання, участь в конкурсах і на виставках;
- температурні перепади (переохолодження, перегрів, знаходження на протягах;
- порушення правил і умов утримання-антисанітарія; ;
- супутні інфекційні ураження.
Успішно перехворіла тварина набуває стійкий імунну відповідь, але довічно вважається носієм кокцидіозу. При гострій формі напрямки інфекції, зустрічається млявість і пригнічення у цуценяти, збільшується температура тіла, розвивається блювота і пронос з домішками крові. Також діагностується дуже високе збільшення живота, здуття живота в обсязі (на тлі зміни величини печінки і жовчного міхура).
Довгий перебіг кокцидіозу призводить до зневоднення організму. Шерстний покрив виглядає скуйовдженим і тьмяним. Не виключаються прояви нервових розладів-судомні явища, тремтіння в м’язах. Розвивається анемічність слизових оболонок. У маленьких цуценят велика ймовірність летального результату.
При хронічному перебігу кокцидіозу у цуценяти може виникати блювота, запори, що чергуються проносами. Вихованець слабкий і байдужий. На тлі кокцидіозу дуже часто розвивається порушення балансу корисної мікрофлори в кишечнику (дисбактеріоз). Відбувається розвиток патогенних бактеріальних мікроорганізмів. З’являються вторинні захворювання (наприклад, щеня легко заражається глистами), що пов’язано з низьким імунною відповіддю.
Небезпечною вірусною інфекцією, що вражає молодняк, вважається парвовірусний ентерит. Дуже часто в клінічній практиці завершується летальним результатом. При парвовирусном ентериті уражаються серцево-судинна система і травний тракт. Різко приходить дегідратація і виражений лейкоцитоз.
Вірусний ентерит виражається по-різному, тому його поділяють на кишкову форму, серцеву і змішану. Звичайною формою парвовирусного ентериту, вважається кишкова. Вона може проходити миттєво, гостро або підгостро. Щеня починає, перш за все, відмовлятися від пиття і їжі. Основою такої відмови вважається ураження слизової оболонки кишечника геморагічного типу. Вірусні агенти призводять до ураження оболонки аж до кривавого проносу. При цьому тварина мучиться від сильних хворобливих почуттів. Одним з найголовніших ознак розвитку парвовирусной інфекції вважається безперервна блювота тривалістю пару днів.
Після 24-48 годин від початку розвитку патології, у цуценяти розвивається пронос, тривалість якого становить близько тижня. У першу добу фекалії темного кольору з високою кількістю слизу. Згодом маси Кала набувають водянисту структуру, з’являються кров і відштовхуючий запах.
Довгий виверження шлункового вмісту і пронос призводять до дегідратації і порушень ключових практичних особливостей організму. Хвора собака слабшає на очі, стає виснаженою, розвивається недостатність легеневих структур і судинно-серцевої системи.
Правильне і вчасно надане лікування дасть можливість тварині одужати без наслідків для організму і органів знаходяться всередині.
Паразитарні захворювання цуценят
Дуже часто невеликі цуценята страждають від паразитарних хвороб. Провокують дані хвороби ектопаразити-блохи, вушні або коростяві кліщі, хейлетіелли. Ці всі паразитарні хвороби відрізняються поява у цуценяти сильного свербіння і расчесов на шкірі.
В результаті постійного причісування кігтями, утворюється ранова поверхня, що є відкритими воротами для бактеріальної патогенної мікрофлори. Вторинне зараження покривів шкіри відрізняється випаданням шерсті і гнійничковими утвореннями.
При зараженні цуценя вушним кліщем (отодектозом), з’являється свербіж в області слухового проходу. Після якого з вушного каналу починає виділятися своєрідний ексудат. Дуже часто у цуценят деяких порід, діагностують ювенільний демодекоз генералізованого плану, спровокований мікроскопічним підшкірним кліщем.
Для усунення зараження цуценя паразитами, найкраще проводити постійні обробки. Обов’язкова міра попередження-протипаразитарна планова обробка. Якщо володар помітив в калових масах цуценя живих гельмінтів – потрібно здати пробу фекалій на аналіз для виявлення збудника. Це дасть можливість вибрати максимально ефективне протипаразитарний засіб.
Необхідно звернути свою увагу! Універсального засобу, що знищує паразитів у цуценят 1 раз і назавжди – не існує.
для того щоб дитина не заразився гельмінтами, блохами або підшкірними кліщами, потрібно систематично проводити профілактичні обробки препаратами, підібраними ветеринарним фахівцем.
Гельмінти, що потрапляють в організм тварини, можуть локалізуватися не тільки в кишечнику, але і в інших внутрішніх органах, розташовуючись в серцевому м’язі, печінці або легенях. Симптомами інфікування собаки гельмінтами, вважається сильна млявість цуценя, розлад шлунку (пронос змінюється запором), іноді з’являється блювота.
Паразитарними захворюваннями, що вражають собак, також вважаються блохи. Ці паразити призводять до появи свербежу, прокушуючи покрив шкіри. В результаті з’являються розчухи, залисини, може з’явитися алергічна реакція і серйозні ураження шкіри (піодермія), на тлі ураження ектопаразитами.
Небезпечними паразитами, що загрожують здоров’ю цуценя, є іксодові кліщі. Ці кровососи несуть небезпеку не в тому, що прокушують шкіру і викликають алергічну реакцію. Небезпека таких спокійних «вбивць», полягає в тому, що вони переносять небезпечні інфекційні захворювання.
Найпопулярнішими хворобами, які переносять іксодові кліщі, є – ерліхіоз, туляремія, бореліоз або хвороба Лайма. Фактично всі інфекції призводять до летального результату. Базовими ознаками розвитку кровопаразитарної інфекції, що вийшла тваринам при укусі кліща, стають млявість і зниження загальної активності. Вихованець дуже швидко втрачає апетит.
З’являється свербіж в місці укусу кровоссального комахи, піднімається температура тіла. Через пару днів, з’являються інші очевидні ознаки ураження організму собаки:
- фарбування урини в червоний, а потім в темний колір;
- виверження шлункового вмісту, розлад шлунку;
- зміна кольору склери очей.
Крім перерахованих вище ознак, вказувати на ураження організму кровопаразитарної інфекцією, може виникнення проблем з диханням, виражена жовтушність помітних слизових оболонок, нетривка ХОДА.
При відсутності раннього лікування, смертельний результат приходить через пару днів.
Незаразні захворювання цуценят
Невеликі цуценята надзвичайно цікаві і завжди готові до нових відкриттів. У себе на шляху вони намагаються на зуб все, що може здатися їстівним. Дуже часто малюки починають пробувати сміття і відходи від їжі з відра для сміття. В результаті використання несвіжої їжі або ж неїстівних предметів, розвиваються захворювання травного тракту, що закінчуються появою нетравлення шлунка, розладом стільця і нудотою переходить в блювоту.
Щеня може з’їсти шматок полімерного етилену, обгортки від продуктів, що в результаті підштовхне розвиток закупорки кишечника. При непрохідності кишечника діяти необхідно негайно-звертатися в клініку, де тварині проведуть своєчасне втручання.
До незаразних захворювань у цуценят відносяться механічні травми. Травмуватися маленький вихованець може при дуже високій активності або ж в результаті відсутності необхідного досвіду. Цуценята часто отримують травми у вигляді розтягнення зв’язок, переломів кісток. У великих містах через порушення правил вигулу, цуценята часто потрапляють під автомобіль.
Привести до загибелі цуценя можуть сильні інтоксикації, отримані при контакті тварини з хімічними речовинами. Граючись вдома, щеня може отруїтися, ненавмисно з’ївши пральний порошок, засоби для миття та інші засоби домашньої хімії. Важливо тримати кошти в надійно захищеному недоступному місці.
До незаразних захворювань відносяться алергії. Є ряд порід собак, у яких алергії з’являються частіше, ніж у інших. Виникнути своєрідна відповідь організму може на чужорідні білки в складі корму, слину бліх і деякі речовини зовнішньому середовищі. Ознаками алергічні реакції є-виражена гіперемія в місці контакту алергену і шкіри, що зудять відчуття, висипання.
Харчова алергічна реакція у цуценят діагностується нечасто. Особливість даного виду неординарною реакції організму, полягає в тривалому терміні розвитку. Провокуючим аргументом вважається протеїновий елемент в їжі, який сприймається організмом собаки, як чужорідний. Це може бути курячий білок, яловичий або качиний. Для виявлення головного алергену при харчовому типі, доведеться проводити корекцію харчування. Застосовують гіпоалергенні корми, намагаючись прибрати потрапляння в організм цуценя інших продуктів.
Одним із проявів алергічних реакцій, вважається своєрідна реакція на укуси ектопаразитів – бліх. Доведено, що слина таких кровосисних паразитів, містить близько 14 самих різних протеїнових елементів, що надають токсичний вплив на організм тварини і провокуючи алергічну реакцію. Період алергічного прояву-осінній і літній період. Для усунення алергії потрібно систематично обробляти тварину від бліх, кліщів і волосоїдів, не чекаючи сезонного піку. Застосовуються краплі, таблетки, Нашийники, спреї або шампуні.
Серед незаразних захворювань у собак особливо необхідно підкреслити генетичні. Ці патології генетичного плану з’являються частіше у породистих тварин.
Патологія може зачіпати різні системи організму цуценя. Спадкові захворювання кістково-м’язового апарату (наприклад, дисплазія кульшового суглоба або розщеплення хребців), нервової системи (епілепсія), м’язових волокон (грижа в області пупка).
Генетичні патології статевої системи відрізняються такими захворюваннями як монорхізм або крипторхізм. Серед генетичних захворювань неінфекційного типу зустрічаються недоліки будови зубів або щелеп, патології очей (вивих кришталика, вроджена катаракта), що провокують розвиток сліпоти.
Для того щоб уникнути виникнення в сім’ї цуценя з генетичним захворюванням, потрібно дуже ретельно вивчати родовід. Тим більше це стосується тих порід собак, у яких дуже часто з’являються генетичні захворювання конкретних систем.
У зв’язку з великим потоком вступників питань, безкоштовні ветеринарні консультації на час припинені.
