Флегмона у собак

Флегмона у собаки представлена процесом запального типу, що розвиваються в тканинах. Характерною відмінністю флегмони від абсцесу, вважається простора зона ураження. Процес запалення при флегмоні, часто супроводжується омертвінням тканин. При розвитку флегмонозного процесу дуже великий удар на себе приймає шар жирової підшкірної клітковини – гіподерми, через що властивості швидко просочуватися з’явилися гноєм.

Розвиток флегмони криє в собі велику небезпеку не тільки для хорошого функціонування організму. При відсутності своєчасної професійної допомоги тварина може померти. З’явився гній з високою швидкістю починає заповнювати клітинний простір, вражаючи у себе на шляху все тканинні структури, добираючись до м’язового шару і сухожиль.

Ознаки розвитку небезпечного процесу запалення розрізняють залежно від місця ураження. У ветеринарній клінічній практиці виділяють глибокі і поверхневі типи флегмони. При поверхневому ураженні, пошкоджується підшкірний шар гіподерми, на відміну від глибокої флегмони, що відрізняється ураженням більш глибоких структур.

Причини утворення флегмони у собак

Патологічний процес запалення, відноситься до острогнойним станів, дуже часто супроводжується ураженням тканинних структур, аж до їх омертвіння. Некроз вражає пухку частину гіподерми з яскраво вираженою тенденцією рознесення гною по тканинах. Саме цей факт виділяє флегмону від розвивається абсцесу, чітко обмеженого капсулою.

Причин розвитку флегмони у собаки багато, але вирішальний фактор – проникнення патогенної бактеріальної мікрофлори в поверхню рани. При пошкодженні цілісності покриву шкіри, гноєтворна мікрофлора проникає вглиб тканин, активно розмножуючись і захоплюючи все нові ділянки здорової тканини.

Найбільша небезпека розвитку флегмони у собак, що беруть участь в сутичках з власними родичами. Бійки між собаками призводять до появи рваних і кусаних ран. Потрапляючи в поверхню рани, патогенна мікрофлора починає рухатися по кров’яному руслу і лімфатичної системи в поруч розміщені здорові тканини, провокуючи розвиток флегмонозного процесу.

Мікроорганізмами, що провокують розвиток інфекційного процесу в жировій підшкірній клітковині у собаки, дуже часто виступають стафіло — і стрептококи. Подальша міграція гноєтворної мікрофлори і самого ексудату залежить від досить багато факторів.

Перш за все, погано проявляється на розвитку патологічного процесу падіння захисних сил організму. Тварина, часто недоїдає, або ж вимушене недоїдати, стає виснаженим. Спровокувати різке зменшення імунітету здатні хронічні хвороби і серйозні інтоксикації організму. Розрізняють такі основні види флегмони у собаки-анаеробна, гнильна і гнійна.

Анаеробна форма патологічного процесу відрізняється розвитком серозних процесів запалення в області м’яких тканинних структур. Супроводжує анаеробну флегмону явища некрозу і утворення нестандартних бульбашок газу в місці уражених тканин.

При гнильній формі патології, в області жирової підшкірної клітковини у собаки з’являються множинні некротичні ділянки. Під дією патогенної бактеріальної мікрофлори відбувається специфічне розплавлення тканин. Гнильна флегмона також відрізняється скупченням великої кількості гнійного ексудату, що володіє неприємним, частіше смердючим запахом, що викликає напади нудоти.

Флегмона, спровокована бактеріальною мікрофлорою, нечасто з’являється як самостійне захворювання. Дуже часто флегмона вважається свого роду ускладненням, на тлі невчасно вилікуваних абсцесів або фурункулів.

Гнійний ексудат, що з’явився при розвитку абсцесу, починає шукати собі вихід, прориваючись не назовні, а в глибокі тканини. Прорив капсули абсцесу-початок розвитку флегмони, що відрізняється розлитим запаленням гнійного типу.

Виділяють ряд наступних причин, які можуть спровокувати розвиток розлитого процесу запалення, що супроводжується явищами некрозу:

• Пошкодження механічного типу покриву шкіри . Серйозні великі ранові поверхні-вхідні ворота для різного роду інфекції. Найбільший ризик розвитку флегмонозного запалення з’являється при колото-забитих ранах, отриманих тваринам.
• Зараження невеликих поверхонь . Пошкодження механічного типу, що провокують порушення цілісності покриву шкіри, стають основою розвитку інфекції в рані. Всі рани, навіть найменші, повинні обов’язково оброблятися спеціалізованими розчинами на основі антисептиків.
• Вторинні патології . Спровокувати розвиток флегмони у собаки можуть не тільки рани, отримані під час бійки з родичами. Небезпеки розвитку гнійно-некротичного процесу підвищуються у тварин з довго протікають дерматитами, запущеними формами гнійних артритів, абсцесами і запаленнями ясен. Вторинна флегмона відрізняється активізацією патогенної бактеріальної мікрофлори, що потрапила не з зовнішнього середовища, а з самого організму по кровоносній або лімфатичній системі.
• Дія активних» Драконячих » речовин. Довгий вплив самих різних речовин хімічного походження, в тому числі і медикаментозних препаратів. Аргументом, що провокує розвиток флегмони у домашнього вихованця, може бути порушений процес ведення хлористого натрію (фізрозчину). Спровокувати гнійно-некротичний процес можуть потрапляння на покрив шкіри подібних речовин як терпентин або бензин. Відбувається руйнування тканинних структур, аж до відмирання клітин гіподерми.

Ветеринарні доктора сходяться на думці, що при хорошій роботі імунної системи, небезпеки розвитку небезпечних запалень в організмі зводяться до мінімальних значень. Поганий імунітет-завжди привід для хвилювання, адже захист не спрацьовує навіть при несуттєвих пошкодженнях.

У групі ризику по розвитку самих різних процесів запалення, спровокованих патогенною мікрофлорою, знаходяться невеликі цуценята, собаки похилого віку і тварини з хронічними патологіями органів знаходяться всередині.

Симптоми флегмони у собак

Флегмона, що з’явилася у домашнього улюбленця, відрізняється рядом нестандартних симптомів. Запідозрити розвиток патологічного процесу, володар може за такими ознаками:

• збільшення місцевої температури;
• виникнення хворобливих відчуттів в області розташування гнійно-некротичного процесу;
• виражена припухлість в місці розташування флегмони, що поширюється з високою швидкістю на поруч знаходяться тканинні структури;
• почервоніння ділянки шкіри, яке не має встановлених меж (розлите запалення).

Тварина страждає від сильних головних болів, спостерігається лихоманка на тлі загального температурні зміни тіла. При глибокій формі флегмони, припухлість і набряк в місці розташування патології, відсутні.

Запізніле надання потрібної допомоги, призводить до неминучого розвитку складнощів.

З’являються серйозні набряки, що вказують на запальні процеси, що торкнулися лімфатичні судини. Дуже часто, запущені форми флегмони відрізняються бешиховим запаленням, тромбофлебітом, сепсисом (інфікування крові).

При підозрі на розвиток флегмони, кожен уважний і люблячий володар повинен звернутися за допомогою до ветеринарної клініки. Спеціаліст ретельно проведе необхідні дослідження і визначить подальшу тактику лікування.

Для діагностування флегмонозного процесу, проводять пальпацію ураженої ділянки і ретельний клінічний огляд. Обов’язково проводитися диференціальна діагностика, що дозволяє відрізнити тип запалення – абсцес, флегмона, фурункул.

Пацієнту потрібно здати кров на загальний і хімічний аналіз. Наявність в отриманих результатах несформованих форм лейкоцитів, говорить про розлите гнійному запаленні. Підтверджується діагнозу на підставі клінічного огляду – наявність набряклості, зміна показників температури тіла, болі в місці пошкодження.

Лікування флегмони у собаки

При своєчасному зверненні до ветеринарної клініки, лікування базується на купировании ключових проявів патології. Рекомендується проведення новокаїнових блокад, накладення компресів і фізіотерапією з особливими лампами. Спеціаліст призначає курс антибіотиків з великим спектром дії. Здебільшого призначаються сульфаніламідні препарати.

Ускладнені випадки флегмони у собаки, що супроводжуються розлитим гнійно-некротичним процесом, вимагають втручання хірургічним шляхом. Ветеринар під загальною седацією тварини розкриває гнійник, акуратно січуть ділянки відмерлих тканин, дотримуючись правила не порушити грануляційний бар’єр. Очищену порожнину від гнійного ексудату миють розчинами на основі антисептиків, ставлять водовідведення і призначаються протимікробні препарати. Призначаються імуномодулюючі та ранозагоювальні засоби з протибактеріальної дією, що дозволяють прискорити процес відновлення.

З метою попередження розвитку флегмони у домашнього улюбленця, важливо дотримуватися ряду правил. Основним вважається-підтримка імунної системи. При хороших захисних властивостях організму, небезпеки розвитку самих різних процесів запалення, в тому числі і флегмони, зменшуються. Доводиться стежити за якістю харчування собаки, проводити постійні протипаразитарні обробки і вакцинації, показувати раз на півроку тварина ветеринара.

Важливо пам’ятати, що флегмона більш небезпечна, ніж абсцес. При відсутності терапії, флегмона може позбавити тварину життя в результаті зараження крові.

У зв’язку з великим потоком вступників питань, безкоштовні ветеринарні консультації на час припинені.