Вічний студент: суть синдрому та як із ним боротися

Отримавши 22 дипломи, головний герой фільму «Бібліотекар» Флінн Карсон ніяк не міг досягти успіху. Єдине, що він добре робив, — вчився. У реальному житті таких людей називають вічними студентами. Чому вони продовжують вчитися і не намагаються застосувати отримані знання на практиці, пояснять практикуючі психологи.

Як виникає і проявляється синдром вічного студента

За плечима 2-3 вищі освіти та кілька тематичних курсів, але все одно продовжуєте вчитися? Можливо, розвинувся синдром вічного студента. Як проявляється подібний стан психіки та які головні причини його формування?

Що таке синдром вічного студента

Головний герой роману Роджера Желязни «Двері в піску» свідомо не поспішав закінчити університетську освіту. Він провів у стінах навчального закладу близько 13 років, перескакуючи з однієї спеціальності на іншу, змінюючи предмети, які вивчав. Фред Кассіді робив це цілком усвідомлено. Головна причина його поведінки — небажання втрачати призначену померлим дядьком стипендію.

У Флінна Карсона з фільму «Бібліотекар» таких причин не було. Він здобув 22 вищі освіти, написав кілька наукових робіт, але так і не реалізував їх на практиці.

У реальному житті людей такого типу називають вічними студентами. Під цей термін зазвичай підпадають:

  • Ті, хто роками не може здобути першу вищу освіту. Вони беруть академічну відпустку, поновлюються, переводяться на інші факультети або в інші виші, вступають знову, але в підсумку так і не отримують диплом.
  • Ті, хто «колекціонує» дипломи. Такі люди старанно навчаються, здобувають одну освіту за іншою, але не можуть визначитися з остаточним вибором професії. Замість того щоб застосувати отримані знання на практиці, вони йдуть на нові курси.

Останні — жертви синдрому вічного студента. Це своєрідний стан психіки, за якого людину долає думка, що без чергового диплома вона не зможе нічого досягти. Синдром вічного студента — це особлива форма прокрастинації.

Як проявляється синдром вічного студента

Коуч і фахівець з просування Оксана Висягіна вважає, що синдром вічного студента — окремий прояв синдрому самозванця (нездатність прийняти власні досягнення).

Людина із синдромом самозванця вважає, що вона якоюсь мірою обманщик і не заслуговує на успіх. На її думку, все, чого вона домоглася, було отримано випадково або через вдалий збіг обставин.

Вічний студент також вважає себе недостатньо компетентним, щоб стати успішним. Така людина:

  • не може знайти себе, незважаючи на великі знання в різних сферах (часто змінює рід діяльності, не досягає кар’єрних успіхів, влаштовується на тимчасові роботи);
  • метається між діаметрально протилежними спеціальностями;
  • записується на всілякі освітні курси, здобуває другу або третю вищу освіту, не маючи плану практичного застосування отриманих знань;
  • критикує себе за відсутність певних навичок або брак знань;
  • не починає діяти, пояснюючи це тим, що їй потрібен час для опанування нових навичок, необхідних для роботи або запуску проєкту.

Найчастіше людина із синдромом вічного студента живе з батьками і не побудує серйозних стосунків. Складнощі у спілкуванні з протилежною статтю виправдовує тим, що зараз на це немає часу: потрібно довчитися, отримати диплом або захистити дисертацію.

Причини появи синдрому

Синдром вічного студента може розвинутися в людини з кількох причин. Найпоширеніші з них:

  • Небажання виходити із зони комфорту. В університеті все зрозуміло і звично, тому шукати роботу або, наприклад, розпочинати власну підприємницьку діяльність не потрібно.
  • Нерозуміння свого покликання і відсутність життєвих цілей. Навіть закінчивши коледж, університет або кілька навчальних курсів, людина не розуміє, чим би хотіла займатися.
  • Ідеалізм і завищені вимоги до самої себе. Прагнучи стати кращою версією себе, людина продовжує поглиблювати знання в тій чи іншій галузі. Підсвідомо вважаючи, що нове навчання принесе довгоочікуваний успіх, витрачає час на освоєння нової інформації, але отримані раніше знання на практиці не застосовує.
  • Комплекс неповноцінності. За допомогою нових дипломів людина намагається заглушити пережиті в дитинстві образи, наприклад неувагу батьків або приниження в школі.
  • Психологічні відхилення.

У цьому випадку вічне студентство набуває компульсивної форми. На думку психолога-консультанта Дениса Зеліксона, воно супроводжується нав’язливими думками про підвищення кваліфікації, стресом і тривожністю через безконтрольне бажання отримати черговий диплом.

Підприємиця та експертка з особистого бренду Марія Азаренок вважає, що причиною появи синдрому вічного студента стає страх або небажання брати на себе відповідальність за власне життя. На підсвідомому рівні людина з таким синдромом упевнена, що їй необхідно ще трохи повчитися і почекати більш вдалого часу.

Чи небезпечний синдром вічного студента і як із ним боротися

Люди не схильні вважати прагнення постійно вчитися серйозною проблемою. Чи так це насправді? Чи є плюси в синдрому вічного студента і чи варто з ним боротися?

У чому небезпека

Багато хто плутає прагнення до постійного розвитку і синдром вічного студента. У зв’язку з цим більшість людей не бачить нічого поганого в отриманні 2-3 дипломів або проходженні чергових курсів.

Однак для вічного студента це не прогрес у розвитку особистих якостей чи ерудиції, а його імітація. Не застосовуючи знання на практиці, він не отримує емпіричного досвіду, не створює жодних продуктів (речей, товарів, послуг). Більша частина отриманої інформації забувається.

По суті, вічний студент витрачає час на навчання, не прагнучи отримати будь-який результат від цього процесу. Таким чином він тікає від реального життя.

Вічний студент воліє залишатися в комфортній обстановці. При цьому людина виправдовує себе, вважаючи, що займається корисною справою, адже вона не лінується і не зависає в соцмережах, а витрачає час на навчання.

Головна небезпека синдрому вічного студента в тому, що його важко розпізнати. Ще важче його позбутися. Перший крок на цьому шляху — визнання проблеми і бажання з нею впоратися.

Як самостійно подолати синдром вічного студента

Побороти синдром вічного студента людина може, звернувшись по допомогу до психолога або задіявши самоконтроль і усвідомленість. Для цього потрібно:

  1. Ретельно зважувати рішення продовжити навчання. Обміркуйте, чи потрібні вам чергові курси. Ретельно зважте, де і як збираєтеся застосовувати отримані під час навчання знання.
  2. Не переносьте професійну самореалізацію на невизначений термін. Згадайте, чого домоглися однолітки, однокласники, друзі, і починайте діяти. Запустіть власний проєкт, знайдіть роботу за фахом або, наприклад, почніть викладати.
  3. Взяти відповідальність за життя на себе. Перестаньте боятися помилок, сприймайте їх як спосіб отримання відсутнього життєвого досвіду.
  4. Вийти із зони комфорту. Не тупцюйте на місці, бо це заважає розвитку вашої особистості.

При спробі побороти синдром вічного студента дуже важливо правильно оцінювати корінь проблеми. Якщо залежність від навчання спровокована підсвідомим страхом перед вибором або ідеалізмом, її можна до якоїсь міри ігнорувати.

Однак якщо така поведінка спровокована психологічними відхиленнями, то над проблемою необхідно працювати. В іншому разі такі поведінкові відхилення призведуть до деградації особистості, неврозів, фобій і матеріальних проблем (відсутності роботи, їжі або даху над головою).

Плюси синдрому вічного студента

Якщо синдром вічного студента не спровокований психічними розладами, цю особливість можна спрямувати в конструктивне русло. Люди з таким синдромом:

  • Не звикли відкладати справи на завтра. Для них важливо не накопичувати завдання.
  • Дружать із рутиною. Для вічного студента не проблема займатися монотонними чи одноманітними справами, адже це невід’ємна частина отримання нових знань.
  • Легко знаходять мотивацію.
  • Допитливі. Вони завжди готові пізнавати щось нове.

Усі ці властивості в поєднанні з умінням вчитися можна спрямувати на досягнення особистих цілей. Однак важливо не відкладати до наступного диплома, а починати застосовувати на практиці вже зараз наявні знання.

Синдром вічного студента найчастіше викликаний нерозумінням себе, своїх бажань і покликання. Спровокувати його появу може страх зробити неправильний вибір. В обох випадках людина зупиняється в часі.

Відкладання такого вибору призводить до втрати власного часу. На щастя, володар цього синдрому може змінити ситуацію і побороти проблему. Для цього необхідно ретельно себе контролювати або звернутися до психолога.

Рекомендовані статті