Заборона експорту вдарила по ринку металобрухту: що відбувається

Запровадження з 1 січня 2026 року нульової квоти на експорт чорного металолому суттєво змінило ситуацію на ринку вторинної сировини. Галузь, яка ще у 2024–2025 роках демонструвала зростання, нині стикається зі спадом: підприємства скорочують обсяги заготівлі та оптимізують витрати. За оцінками учасників ринку, потенціал розвитку фактично обмежено адміністративними рішеннями, що негативно вплинуло на економічну активність у секторі.

Ситуація у сфері, де ключовим ресурсом є лом, ускладнилася через відсутність збалансованої політики між внутрішнім споживанням і експортом. За перші 3 місяці 2026 року виробництво сталі в Україні скоротилося на 13,3% — з 1,183 млн тонн до 1,026 млн тонн. Закупівлі брухту металургами впали ще суттєвіше — на 31,7% (з 257,8 тис. тонн до 176 тис. тонн), а заготівля просіла на 41,1% — до 184,8 тис. тонн проти 313,6 тис. тонн роком раніше.

Водночас ціна на металолом на внутрішньому ринку різко знизилася. Якщо раніше тонна коштувала близько 8000 грн, то нині ціни впали до рівня близько 4000 грн/т, тобто майже у 2 рази. Для порівняння, у країнах ЄС вартість залишається значно вищою — у межах 300–330 євро за тонну, що робить експорт більш привабливим, але фактично недоступним.

До введення обмежень частка експорту становила приблизно 20–25% від загального обсягу ринку. При цьому навіть за умов активного експорту українські металургійні підприємства були забезпечені сировиною більш ніж на 100% (до 112%). У 2026 році прогнозується виробництво 7,4 млн тонн сталі, що потребує близько 1,5 млн тонн брухту, тоді як потенційна заготівля може сягати 2 млн тонн, формуючи профіцит.

Проблемою стало й накопичення нереалізованих запасів. На окремих підприємствах залишки досягли 13 тис. тонн, що блокує обігові кошти. Водночас металургійні заводи викуповують лише 30–50% доступного ресурсу, що свідчить про відсутність реального дефіциту на ринку.

Наслідки для економіки вже відчутні: щомісячні втрати держави оцінюються у 200–250 млн грн податкових надходжень та близько 12 млн євро валютної виручки. Загальні втрати валюти вже перевищили 25 млн євро. Експорт брухту за січень–лютий 2026 року скоротився на 77,3% — до 9,3 тис. тонн проти майже 41 тис. тонн роком раніше, а у лютому постачання взагалі не здійснювалися.

Соціальний аспект також викликає занепокоєння. Лише за перші 2 місяці 2026 року галузь втратила близько 2000 робочих місць, а до травня цей показник може зрости до 4000. Деякі підприємства вже скоротили до 50% персоналу, а їхні виробничі підрозділи завантажені лише на 20%.

У довгостроковій перспективі ринок може залишатися профіцитним упродовж 2022–2026 років, однак без можливості експорту цей надлишок перетворюється на фінансовий тягар. У 2025 році, наприклад, експорт зріс на 45,3% — до 448,7 тис. тонн, а у 2024 році — на 60,7% (до 293,2 тис. тонн), що підтверджує стабільний попит на зовнішніх ринках.

Таким чином, введення нульової квоти фактично призвело до різкого падіння конкуренції всередині країни, зниження цін, скорочення виробництва та зайнятості. Галузь опинилася у стані глибокої рецесії, і без перегляду регуляторної політики її відновлення у найближчі 6–12 місяців виглядає малоймовірним.