Аерація води в акваріумі: способи та правила

Незважаючи на те що риби живуть під водою, дихають вони все одно тим самим киснем, що й ми. У воді він розчиняється завдяки присутності підводних рослин і безпосередньому контакту поверхні води з атмосферою. Все таки в акваріумі зелені може бути недостатньо, а сама ємність і зовсім буває закритою, тоді як риб може бути навіть дуже багато для такої невеликої кількості кисню. Щоб улюбленці відчували себе зручно в подібній ситуації, потрібно встановити в акваріумі розсікач.

Що це таке?

Аерацією води в акваріумі називається процес змішування води, під час якого рідина насичується розчиненими бульбашками кисню. Прилад, який виконує перемішування рідкої та газоподібної субстанцій, називається розсікачем. Чим він більший і потужніший, тим швидше й інтенсивніше відбувається насичення рідини газом.

Деякі акваріумісти, які не мають великого досвіду, уникають позачергових витрат, посилаючись на те, що в природі ніяких розсікачів немає, але там риба почувається дуже добре. Необхідно зауважити, що там аерація відбувається природним шляхом: завдяки хвилям і вітру, течіям, значній кількості підводних рослин. В умовах приміщення та в тісному накритому акваріумі залишаються тільки рослини, та й то — якщо господар не полінувався їх посадити.

При цьому навіть ретельно скомпонований декоративний акваріум з великою кількістю насаджень зелені не завжди вважається повністю самостійною екосистемою — все завдяки тому, що в темряві та в разі дефіциту вуглекислого газу в такій самій воді рослини починають споживати кисень, який самі ж виробили.

Навіщо необхідний?

Кисень необхідний для нормальної діяльності будь-якому виду риб — немає жодної рибки, яка змогла б обходитися без нього в принципі. При цьому певні види підводних мешканців не виймають такі потрібний газ із води, а спливають до поверхні і заковтують погодне повітря. Все таки серед акваріумних риб таких небагато, тому примусова аерація обов’язкова.

Крім того, збагачення акваріумної води киснем потрібне не тільки рибам. Акваріум — це ціла екосистема і мешканців у ньому насправді набагато більше, ніж ви здатні побачити. Наприклад, у ньому обов’язково присутні аеробні бактерії, що водяться в товщі ґрунту і в гущі рослин. Їхня функція дуже корисна, тому що вони підтримують біологічний баланс, допомагаючи розщеплювати отруйні відходи діяльності головних мешканців штучного ставка. Так, їм теж необхідний кисень для нормальної діяльності.

Якщо в акваріумі абсолютно немає напрямку і хвиль, погодний кисень за день проникає вглиб води всього на 2 сантиметри — можете уявити, яка його частка в придонних областях. Щоб зрозуміти, наскільки це погано, погляньте на будь-яке болото зі стоячою водою — навряд чи життя там вирує, а якщо щось і живе, то воно зазвичай мало підійде для акваріумного розведення.

Важливе значення аерація має для нерестовищ з мальками — там у малому об’ємі води живе незліченна безліч споживачів кисню.

Огляд варіантів

За час розвитку акваріумістики було придумано дуже багато варіантів примусової кисневої подачі в товщу води і це надзвичайно зручно — кожен акваріуміст може підібрати гарний для себе варіант аерації, який був би і рентабельним, і доволі успішним. Глобально всі способи аерації поділяють на дві великі групи — натуральні та штучні.

Справжній

Можна зовсім нічого не вигадувати зі спецтехнікою, а натомість максимально наблизити умови в акваріумі до умов справжньої водойми. Розсікач створив би ті самі хвилі, однак це техніка, а без технічних пристроїв збільшити рівень кисню можна виключно за допомогою висадки додаткової кількості рослин. Густі зарості за порівняно малої кількості мешканців допоможуть обійтися навіть без якихось розсікачів, але вам потрібно бути впевненими, що ваші улюбленці не страждають від нестачі вкрай важливого газу.

Індикатором кількості останнього зазвичай слугують равлики, яких багато досвідчених акваріумістів розводять тільки для цієї мети. На відміну від рибок ці істоти, що не дуже рухаються, на власні очі показують, чи все гаразд з рівнем кисню. Вони підсвідомо знають, що у верхніх шарах кисню має бути більше, ніж на дні, і за кисневого голодування, яке назріває, намагаються перенестися вище — деруться на рослини і стінки ємності. У нормально аерованій водоймі вони б ніколи так не вчинили, адже звичайним середовищем їхнього проживання вважається дно.

Штучний

Для тих, хто не хоче копатися з рослинністю і равликами або просто не впевнений, що цього буде достатньо, існує спеціальне обладнання у вигляді приладів, які забезпечують аерацію тим чи іншим способом. Варіантів організації процесу придумано так багато, що з ходу і не розберешся, тому коротко розглянемо їх усі.

• Компресор. Цей механізм під тиском закачує повітряні бульбашки під воду, через що рідина відмінно пузириться. Аналогічний прилад вирізняється достатньою ефективністю, але роботу його складно назвати беззвучною, через що багато акваріумістів-початківців вважають за можливе відключати агрегат хоча б на ніч. Робити це дуже не рекомендується, оскільки вище ми вже говорили, що в темряві споживати кисень починають ще й рослини, а це означає, для риб його залишається вкрай мало.

Підбираючи компресор, ви повинні або погодитися з постійним бурлінням, або встановити акваріум подалі від місць для сну.

• Форсунки . Зазвичай цей пристрій вважається важливою частиною компресора, з яким працює в парі, будучи його насадкою. Встановити форсунки потрібно в ґрунт — завдяки цьому повітряні бульбашки закачуються на саме дно і спливають на поверхню дуже довго. Завдяки цьому досягається дуже висока ефективність розчинення газу в рідині. Підключення розпилювачів до компресора виконується за допомогою шлангів і з’єднувачів, розумно розкидати їх по всій території акваріума, щоб зробити аерацію максимально продуктивною.

• Ґрунтовий фільтр. Цей апарат вважається заміною компресора, оскільки забезпечує схожий ефект принципово іншим методом. Якщо компресор закачує кисень у глиб ставка, то фільтр регулярно перемішує водяні потоки, створюючи течію. Завдяки цьому лицьовий шар, наситившись киснем, вирушає на дно, і на його місце приходить бідна киснем вода, що значно пришвидшує процес аерації.

• Помпа. Цей складний агрегат у собі поєднує принципи дії і компресора, і ґрунтового фільтра — він і воду перемішує, і закачує в неї кисень під тиском, пропускаючи його прямо через течію. Помпу можна назвати «важкою артилерією», вона демонструє дуже хорошу ефективність, однак водночас її пропускна здатність не має бути меншою за третину об’єму акваріума.

• Перекис водню. Організувати аерацію, причому термінову, можна навіть без електрики — необхідно додати в акваріум перекис водню. Скільки б ви не застосовували цієї рідини, дозування завжди буде розраховане правильно, оскільки ця речовина нешкідлива — в акваріумі вона розпадається на ту ж саму воду і кисень, що нам і необхідно. Перекис зазвичай застосовують або для боротьби зі шкідливими водоростями, що ростуть в умовах поганої аерації, або для термінової реанімації риб після кисневого голодування.

• Кисневі таблетки. Це додаткове рішення, що дає змогу в короткі терміни збільшити рівень кисню в штучній водоймі без жодної електрики. На відміну від перекису водню цей засіб є не тільки способом реанімації, а й способом розв’язання проблеми, коли немає можливості користуватися електроприладом, наприклад, при перевезенні риб куди-небудь. В основному, одна таблетка містить 30 мг кисню. Якщо врахувати, що норма становить 5-6 мг на літр, однієї таблетки вистачить на 5-6 літрів води, в якій корисного газу немає зовсім.

• Оксидатори. Це дуже прості прилади, що працюють виключно завдяки хімічним процесам, без потреби в електроживленні. По суті, це спеціальна ємність, у яку заливають уже згаданий перекис водню і додають хімічні каталізатори, завдяки їм перекис починає розпадатися на воду і кисень ще швидше. Особливістю пристрою вважається те, що він не пропускає у воду перекис як такий, випускаючи тільки продукти його розпаду — деякі особливо чутливі риби все ж не люблять цю речовину.

• Ручний компресор . Подібний механізм являє собою аналог електричного компресора, але працює переважно від роботи рук самої людини. По суті, це порожниста груша з двома дірочками — одна розташована недалеко до неї і впускає в середину повітря, до іншої прикріплений шланг, завдяки якому повітря буде відкачуватися конкретно в акваріум завдяки стисненню груші рукою. Це ще один метод, часто застосовуваний під час перевезення та продажу риби, що користується неабиякою популярністю, оскільки необхідний прилад «умільці-кустарі» роблять із матеріалів, що завжди під рукою.

Необхідно зауважити, що ефективність аерації акваріума залежить ще й від того, скільки уваги ви приділяєте правильності функціонування власної домашньої екосистеми.

Про користь рослин (і їхню потенційну шкоду вночі) ми вже розповідали, але на цьому вплив «незвичних» чинників не закінчується. Наприклад, занадто тепла вода завжди бідніша на кисень, ніж холодна. Це пов’язано із взаємозалежністю температури повітря і метаболізму в будь-якому живому організмі — в теплі всі процеси життя відбуваються швидше, а це означає, кисню за однакову кількість часу витрачається більше. Побічно впливати на ступінь аерації ви можете, підтримуючи правильну температуру, хоча, зрозуміло, не захоплюйтеся таким способом, інакше ваші тропічні вихованці просто замерзнуть.

Крім того, важливо вчасно чистити акваріум від залишків старого корму і постійно виконувати підміну води, щоб зменшити її забрудненість відходами діяльності риб.

Вище ми говорили, що розщепленням останніх займаються корисні аеробні бактерії, для діяльності яких необхідне повітря. Прекрасні умови для розмноження таких мікроорганізмів, зроблені в недоглянутому акваріумі, призводять до того, що корисне стає шкідливим — популяція, яка зростає, починає конкурувати з вашими вихованцями за вкрай важливий газ і ще питання, хто переможе без стороннього втручання.

Наскільки часто вмикати?

На це питання неможливо дати однозначну відповідь, оскільки все може залежати від 2-ух чинників: того, скільки кисню надходить до акваріума без вашої участі і того, скільки цього газу потрібно для хорошого функціонування екосистеми. Розрахувати витрату теоретичним методом важко навіть приблизно, адже кисень споживається не тільки кожною рибкою, а й кожною рослиною в темряві та кожною непомітною аеробною бактерією. Тому досвідчені акваріумісти обов’язково вимірюють рівень кисню в акваріумній воді.

Є кілька варіантів це зробити. Вище ми вже говорили, що визначити проблему можна завдяки поведінці власне акваріумних равликів, яких розводять, проте є й точніші методи — для цього в зоомагазині можна придбати одноразовий тест або дуже складний пристрій, щоб провести вимірювання. Якщо на літр води припадає 5-6 мг кисню або виявлене значення несуттєво відрізняється в будь-який бік, вас можна вітати — ваша домашня екосистема в цей момент функціонує правильно і не потребує стороннього втручання.

Необхідно розуміти, що для риб шкідливий не тільки недолік, а й надлишок кисню у воді. Коли газу дуже багато, в судинах кровообігу рибок можуть виникати повітряні капсули, і ось тоді надлишок газу буде причиною загибелі вихованців.

Завдяки цьому потрібно засвоїти важливе тут: хоча той же компресор має працювати регулярно, необхідно весь час налаштовувати його потужність з урахуванням того, як зміняться умови найближчим часом, регулярно відстежуючи динаміку рівня кисню у воді.

Наприклад, вночі витрата кисню неминуче збільшується, і ви повинні враховувати цей момент. На превеликий жаль, немає жодної формули, що дає змогу розрахувати, наскільки найінтенсивніше має працювати аерація вночі — визначити це ви зможете тільки експериментальним шляхом, поспостерігавши за реакцією власного акваріума. Якщо у вас немає можливості утримувати температуру води регулярно на одному стабільному рівні, то потрібно буде робити знижку ще й на нагрівання рідини.